Ідея доріг без обмежень швидкості для більшості водіїв звучить як фантастика, адже ще з 1901 року в США почали вводити перші ліміти, які сьогодні є нормою в усьому світі. Проте на планеті досі існують унікальні місця, де можна витиснути з автомобіля максимум, не порушуючи закон. Ці останні бастіони свободи для ентузіастів швидкісних авто та супербайків приваблюють тисячі шукачів адреналіну, інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Найвідомішим прикладом є німецький автобан — національна система автомагістралей, що перетинає всю країну. Втім, міф про повну відсутність обмежень на всьому автобані є перебільшенням. Ліміти існують на багатьох ділянках, особливо біля міст та в зонах ремонтних робіт. Проте саме тут знаходиться найдовша у світі ділянка без обмежень — 150-кілометровий відрізок між Берліном та Гамбургом. На таких трасах фіксувалися випадки, коли водії розганялися до понад 400 км/год.
Історія безлімітних автобанів сягає корінням у повоєнний період. Хоча будівництво розпочалося ще за часів нацистської партії, яка впроваджувала швидкісні обмеження, після Другої світової війни ситуація змінилася. У 1952 році Західна Німеччина, прагнучи дистанціюватися від комуністичного сходу, скасувала всі обмеження швидкості. Хоча згодом ліміти повернули в межах міст через очевидні проблеми з безпекою, значні частини автобанів так і залишилися вільними від обмежень.
Ще одне унікальне місце для любителів швидкості — це острів Мен, розташований між Великою Британією та Ірландією. Ця невелика територія, відома своїми кельтськими традиціями та мальовничими пейзажами, щороку перетворюється на мекку для мотоциклістів. Тут проходить одна з найнебезпечніших гонок у світі — Isle of Man TT, де гонщики пролітають вузькими вуличками із середньою швидкістю понад 215 км/год.
Але не лише учасники змагань можуть насолоджуватися швидкістю. Близько 30% доріг на острові не мають жодних офіційних обмежень. Коли у 2006 році влада спробувала запровадити загальнонаціональний ліміт, місцеві жителі виступили категорично проти, і від ідеї відмовилися. Поліція тут застосовує особливий підхід до контролю, роблячи акцент на профілактичних бесідах, а не на покараннях, щоб туристи поверталися знову і розповідали друзям про неймовірний досвід.
Однак реальність таких доріг не завжди схожа на рекламний ролик. І на автобані, і на острові Мен є свої нюанси. По-перше, навіть на безлімітних ділянках потрібно бути уважним до знаків, адже обмеження можуть з’явитися несподівано. Наприклад, одного водія на автобані, що їхав зі швидкістю 320 км/год, оштрафували на понад 1000 доларів і позбавили прав на три місяці, коли він потрапив на ділянку з радаром.
По-друге, не варто забувати про банальні речі, як-от дорожні роботи чи трафік. Уявіть, що на швидкості 250 км/год ви натрапляєте на вибоїну. Крім того, на автобанах багато вантажівок та комерційного транспорту, для яких діють власні обмеження, і вони можуть суттєво сповільнити ваш рух. На відміну від прямих німецьких магістралей, дороги острова Мен переважно звивисті, і єдине місце, де можна по-справжньому розігнатися, — це пряма ділянка Салбі, довжиною трохи більше кілометра.
Підписуйся на наш Telegram-канал