Chevrolet Corvette, що вперше з’явився у далекому 1953 році, пройшов неймовірний шлях еволюції. Сьогодні, у своєму восьмому поколінні, це середньомоторний гібридний спорткар, доступний навіть з повним приводом. Однак десятиліттями його головною «фішкою» був кузов зі скловолокна — незвичний вибір матеріалу, що мав під собою прості, але геніальні причини, інформує Автопілот з посиланням на slashgear.com.
Головною причиною вибору скловолокна була його дешевизна. На зорі проєкту GM розробляла нішевий спорткар, успіх якого був далеко не гарантований. Замість того, щоб інвестувати величезні кошти у дороге обладнання для штампування металевих панелей, компанія зробила ставку на склопластик. Це дозволило не лише заощадити, а й отримати другу ключову перевагу — легкість. Менша вага означала кращу динаміку та керованість, що було ідеальним рецептом для підкорення сердець автомобілістів у повоєнній Америці.
Corvette виявився надзвичайно успішним, тож у General Motors не бачили сенсу змінювати переможну формулу. Як результат, Chevrolet продовжував використовувати склопластикові кузовні панелі для улюбленого «Ветта» протягом багатьох років, хоча технології виробництва постійно вдосконалювалися.
Перші серйозні зміни у виробництві відбулися в 1968 році з появою третього покоління Corvette (C3), коли Chevrolet перейшов до методу прес-формування. А вже у 1973 році компанія зробила ще один крок уперед, замінивши традиційне скловолокно на листові формовані суміші (SMC). Цей новий матеріал все ще містив скловолокно, але поєднував його зі смолою та каталізатором, що формувалися під тиском і високою температурою. Панелі з SMC виходили значно гладшими прямо з пресу, що суттєво спрощувало їхню фінальну обробку та фарбування.
Хоча точний склад SMC-панелей з роками змінювався, вони використовуються у виробництві Corvette і донині. Водночас пізніші моделі, як-от C6, що дебютував у 2005 році, почали використовувати нові способи зниження ваги. Шасі стало алюмінієвим, а в конструкції з’являлося все більше вуглецевого волокна. Таким чином, хоч американський спорткар і відійшов від своїх коренів — передньомоторного, задньопривідного авто зі склопластиковим кузовом — він, як і раніше, ставить у пріоритет легкі матеріали. Кінцева мета залишається незмінною: створювати орієнтований на водія спорткар, здатний кинути виклик європейським конкурентам, але за значно менші гроші.
