У 2012 році автомобільний світ побачив результат унікальної співпраці двох японських гігантів, Toyota та Subaru, які представили свої спортивні купе-близнюки: Toyota 86 та Subaru BRZ. Ці автомобілі стали втіленням ідеї доступного задньопривідного спорткара, створеного для чистого задоволення від водіння. Якщо назва Toyota 86 була очевидною даниною поваги легендарній моделі AE86 Corolla, то абревіатура BRZ виявилася абсолютно новою і містила в собі всю філософію автомобіля, інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Під час презентації концепту BRZ на Франкфуртському автосалоні 2011 року виробник розкрив таємницю цих трьох літер. BRZ розшифровується як Boxer, Rear-wheel drive, Zenith. Кожен елемент назви вказує на ключову особливість автомобіля. “Boxer” — це фірмовий опозитний двигун Subaru, що забезпечує низький центр ваги та чудову керованість. “Rear-wheel drive” (задній привід) — класична формула для справжнього спортивного автомобіля, що гарантує захоплюючий досвід водіння. А слово “Zenith” (Зеніт) символізує вершину, пік інженерної думки та пристрасті, вкладених у цей проєкт.
Перше покоління Subaru BRZ, що з’явилося у 2012 році, оснащувалося 2,0-літровим опозитним двигуном потужністю близько 200 кінських сил. Згодом потужність дещо зросла. Однак справжній стрибок відбувся з виходом другого покоління у 2021 році. Автомобіль отримав новий двигун об’ємом 2,4 літра, що видавав 228 к.с., а його побратим, що тепер називався Toyota GR86, мав на кілька сил більше. Це оновлення не лише збільшило потужність, але й вирішило проблему з провалом тяги на середніх обертах, на яку скаржилися власники першої генерації. Протягом життєвого циклу моделі Subaru також випускала спеціальні версії, як-от BRZ tS, яка вирізнялася гальмами Brembo та амортизаторами Hitachi, що робило її ще більш орієнтованою на трек.
Практика використання абревіатур та кодів у назвах моделей є досить поширеною серед японських автовиробників. Часто за простими, на перший погляд, літерами ховається глибокий сенс, що розкриває суть автомобіля. Це не просто маркетинг, а частина інженерної культури, де кожна деталь має своє призначення. Багато легендарних моделей носять імена, що є прямим описом їхньої конструкції або філософії.
Візьмемо, до прикладу, Honda. Назва її культового суперкара NSX розшифровується як New Sportscar eXperimental, де “X” символізує “невідомий світ” або нові технології, що були застосовані в автомобілі. Інша легенда, родстер Honda S2000, отримав свою назву ще простіше: “S” означає “Sport”, а “2000” — робочий об’єм двигуна у кубічних сантиметрах. Цей підхід демонструє прагматичність та фокус на інженерних характеристиках.
Toyota також має багату історію подібних назв. Внутрішній код вже згаданої AE86 розшифровується так: “A” — серія двигунів (4A-GE), “E” — модель Corolla, “8” — покоління (E80), а “6” — варіант моделі всередині покоління. Ще один яскравий приклад — центральномоторне купе MR2. Його назва є прямою вказівкою на компонування: Mid-ship, Run-about, 2-seater (центральне розташування двигуна, автомобіль для коротких поїздок, двомісний). Навіть американська назва Toyota 86, Scion FR-S, слідувала цій логіці: Front-engine, Rear-drive, Sport.
Не відставала й Mazda. Назва всесвітньо улюбленого родстера Miata на деяких ринках звучить як MX-5, що означає Mazda Experimental Project – Number 5 (Експериментальний проєкт Mazda №5). Той самий підхід був застосований і до іншої ікони JDM-культури, Mazda RX-7. Тут “R” вказує на роторний двигун (Rotary), а “X” — знову на експериментальний характер проєкту (Experimental). Таким чином, назви японських спорткарів — це не просто набір літер, а своєрідний код, що розкриває їхню технологічну сутність та душу, закладену творцями.
