Компанія Toyota заробила бездоганну репутацію виробника найнадійніших двигунів у світі, від економних силових агрегатів Corolla до легендарних моторів Supra. Ці двигуни стали синонімом довговічності, хоча іноді їх називають дещо нудними. Однак мало хто знає, що чимало автомобілів без значка Toyota насправді приховують під капотом японські технології, інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Автовиробники найрізноманітніших масштабів зверталися до Toyota за її апаратними рішеннями, чи то задля надійності, гібридних ноу-хау, чи просто для прискорення виведення нової моделі на ринок. Такі співпраці породили унікальні автомобілі: від Mazda з начинкою від Yaris до міського хетчбека Aston Martin з ДНК Toyota. Навіть британський виробник екзотичних спорткарів Lotus не погребував японським V6 для своїх моделей Evora та Emira.
Одним із найдивніших прикладів такої колаборації є Aston Martin Cygnet. На початку 2010-х, щоб відповідати суворим європейським екологічним нормам, британський люксовий бренд випустив міський автомобіль, що базувався на Toyota iQ. Під капотом цієї крихітки працював 1,3-літровий двигун Toyota потужністю 97 к.с., а салон був оздоблений дорогою шкірою в стилі Aston Martin. Проєкт виявився комерційно невдалим, але назавжди увійшов в історію як один із найкурйозніших автомобілів марки.
Британська компанія Lotus завжди ставила в пріоритет легкість та керованість, але для своїх спорткарів потребувала надійного серця. Замість розробки власного дорогого двигуна, інженери звернулися до перевірених рішень Toyota. Так, у моделях Evora та новітній Emira опинився 3,5-літровий V6, який у цивільному житті можна знайти під капотом Camry. Завдяки доопрацюванням та встановленню нагнітача, цей мотор видає до 416 к.с. і забезпечує спорткарам не лише чудову динаміку, а й невластиву для цього класу надійність.
Співпраця з Toyota стала справжнім порятунком і для Mazda. Щоб швидко вийти на ринок гібридів, компанія використала готову силову установку від Yaris Hybrid для своєї Mazda 2. 1,5-літровий трициліндровий двигун у парі з електромотором забезпечив компактному хетчбеку відмінну паливну економічність. Подібний підхід застосували й у кросовері CX-50 Hybrid, який отримав 2,5-літрову гібридну систему від популярного Toyota RAV4 Hybrid.
Ще один приклад масової кооперації — проєкт, що об’єднав PSA Peugeot Citroën та Toyota для створення трійки міських автомобілів: Citroën C1, Peugeot 107 та Toyota Aygo. Усі три моделі сходили з одного конвеєра в Чехії та ділили між собою платформу й силові агрегати. Серцем цих малюків був компактний 1,0-літровий трициліндровий двигун Toyota, який забезпечив їм репутацію довговічних та невибагливих машин.
Навіть у світі екстравагантного дизайну знайшлося місце для японських моторів. Яскравий приклад — Mitsuoka Orochi, автомобіль, схожий на істоту з аніме. Під його химерним кузовом ховався цілком звичайний 3,3-літровий V6 від Toyota Camry потужністю 230 к.с. Компанія позиціювала Orochi як «модний суперкар», де зовнішність важливіша за швидкість, а надійність Toyota дозволяла власникам не перейматися через технічне обслуговування.
Співпраця General Motors та Toyota в рамках спільного підприємства NUMMI подарувала американському ринку кілька моделей-клонів. Такі автомобілі, як Chevrolet Nova та Geo Prizm, були по суті перелицьованими Toyota Corolla. Вони оснащувалися тими ж надійними 1,6-літровими двигунами та мали таку ж безвідмовну репутацію. Для GM це був шанс вивчити японські методи виробництва якісних компактних авто.
Найбільш вдалим продуктом цієї співпраці став Pontiac Vibe, збудований на платформі Toyota Matrix. Він поєднував практичність та надійність Toyota з агресивним дизайном Pontiac. Автомобіль оснащувався 1,8-літровим двигуном, який у топ-версії GT видавав 180 к.с. і був запозичений у Celica GT-S. Ця суміш американського стилю та японської інженерії зробила Vibe популярним і надала бренду Pontiac авторитету в сегменті компактних авто незадовго до його закриття.
Підписуйся на наш Telegram-канал