Спостереження за рухом масивного автомобіля, такого як американська фура Class 8 з її 16-метровим причепом, що котиться по шосе, завжди викликає певне задоволення. Часом можна зустріти «подвійні» або навіть рідкісні «потрійні» причепи, дозволені у деяких штатах, наприклад, в Огайо. Це, безперечно, вражає. Однак, якщо ви вирушите в подорож до віддалених просторів австралійського Аутбеку, ви швидко зрозумієте, що найбільші американські вантажівки здаються іграшками порівняно з головним хижаком логістичної мережі Австралії — так званим «автопоїздом», інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Гіганти доріг: Різниця у масштабах
Австралійські «автопоїзди» — це не просто вантажівки. Це справжні вантажні поїзди без сталевих колій, що прокладають шлях тисячами кілометрів суворого австралійського Аутбеку. Щоб повністю усвідомити їхній розмір, необхідно звернути увагу на вражаючі цифри. У Сполучених Штатах довжина напівпричепа обмежена приблизно 21-24 метрами. Якщо ж йдеться про «потрійний причіп» (Long Combination Vehicle), максимальна комбінована довжина становить до 35 метрів.
В Австралії ж стандартний «автопоїзд» типу 1, що складається з тягача та двох повнорозмірних причепів, може досягати 36 метрів, тоді як «автопоїзд» типу 2 з трьома причепами сягає приголомшливих 53 метрів. У віддалених регіонах Західної Австралії можна зустріти навіть квад-трейни, а якщо пощастить, стати свідком екстремальних перевезень у вигляді п’яти або більше причепів. Варто зазначити, що навіть такі монстри не перевищують за довжиною найдовший транспортний засіб в історії — безрейковий наземний поїзд, призначений для роботи на ядерній енергії.
Чому «автопоїзди» не приживуться в США?
«Автопоїзди» можуть важити до п’яти разів більше, ніж звичайна американська фура. То чому ж американські транспортні компанії не використовують ці гіперефективні, наддовгі рішення для скорочення витрат на доставку? Коротка відповідь полягає в тому, що, хоча у нас і був сніговий поїзд, розроблений армією США, Сполучені Штати структурно, географічно та регуляторно проти концепції «автопоїздів» з кількох причин.
Американська система міжштатних автомагістралей була спроектована в середині XX століття для розміщення комерційних напівпричепів стандартних розмірів, з крутими радіусами розв’язок «клеверний лист» та щільними смугами злиття у великих містах. Керування транспортним засобом довжиною 53 метри вимагає величезного фізичного простору навіть для простого повороту. В австралійському Аутбеку перехрестя рідкісні та спроектовані з великим радіусом повороту.
Якщо спробувати проїхати «автопоїздом» з трьома причепами по стандартному американському з’їзду з шосе або через приміський логістичний вузол, задні причепи просто зійдуть з траєкторії, руйнуючи відбійники, розчавлюючи бетонні бар’єри та зносячи комунальні стовпи. Фактично, Федеральне управління автомобільних доріг США суворо дотримується обмежень щодо ваги на осі та загальної довжини для збереження мостів і доріг. Дозволена повна маса шестивісних напівпричепів, що рухаються федеральними магістралями, становить 36 287 кг (80 000 фунтів), що значно менше, ніж 172 365 кг (380 000 фунтів) у «автопоїзда».
Сполучені Штати — це гіперзв’язана мережа сильно перевантажених автомагістралей та постійного трафіку із зупинками. Гальмівний шлях «автопоїзда», що рухається зі швидкістю 96 км/год (60 миль/год), є величезним, тому поєднання «автопоїздів» з мільйонами непередбачуваних легкових автомобілів на американських шосе може мати катастрофічні наслідки. Тим часом багато частин Австралії, такі як Північна Територія за межами Великого Дарвіна, майже не заселені, маючи щільність населення приблизно 0,5 особи на квадратну милю.
Гіпотетичне майбутнє: Де могли б працювати «автопоїзди» в США?
Якщо коаліція політиків вирішить запровадити «автопоїзди» австралійського типу в Америці, необхідна трансформація інфраструктури легко обійдеться в багатомільярдну інженерну ініціативу. По-перше, федеральне та державне законодавство потрібно буде повністю переписати. Десятилітні обмеження щодо загальної ваги 80 000 фунтів необхідно буде скасувати для визначених маршрутів. Державні департаменти транспорту також повинні будуть замінити традиційні обмеження ваги на осі (до 9 071 кг) та на здвоєну вісь (до 15 422 кг) на австралійську систему, яка дозволяє спеціальні дозволи на великовагові перевезення для «автопоїздів».
З точки зору інфраструктури, тисячі кілометрів автомагістралей вимагатимуть значної фізичної реконструкції для запобігання пошкоджень. Багато з’їздів з шосе доведеться перебудувати з неймовірно широкими, плавними геометричними кривими, щоб запобігти збиттю причепів з колії. Крім того, сотні дорожніх мостів потребуватимуть повного структурного посилення, щоб витримати величезне локалізоване навантаження від кількох транспортних засобів вагою по 130 тонн, що проїжджають по них. Автостоянки для вантажівок, вагові станції та зони відпочинку також потребуватимуть величезних зон підготовки, щоб надати цим довгим транспортним засобам місце для паркування або від’єднання додаткових причепів перед в’їздом у міські райони.
Де гіпотетично міг би працювати «автопоїзд»? У США є кілька коридорів, які імітують величезні простори австралійського Аутбеку. Плоскі, безлюдні ділянки автомагістралі I-80 через Неваду, довгі простори I-10 та I-20, що перетинають безплідну пустелю Західного Техасу, та широкі рівнини I-94 через Північну Дакоту та Монтану гіпотетично могли б вмістити «автопоїзди». Ці конкретні маршрути характеризуються мінімальним заторами, довгими прямими ділянками та великими відстанями між основними міськими центрами. Це захоплююча логістична мрія, але, враховуючи приголомшливу вартість модифікації інфраструктури та ризики для безпеки, американський «автопоїзд» поки що здається нездійсненною мрією.
