Кожен з нас хоча б раз у житті потрапляв у затори, які здавалися нескінченними. Проте навіть найгірший досвід, ймовірно, не зрівняється з дорожнім колапсом, що увійшов в історію як найдовший та наймасштабніший затор усіх часів. Ця подія розгорнулася п’ятнадцять років тому на китайському шосе G110 і тривала цілих 12 днів, перетворивши звичайну поїздку на справжнє випробування на виживання, інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Все почалося 14 серпня 2010 року на ділянці дороги між провінцією Хебей та автономним районом Внутрішня Монголія. Шосе G110 і раніше було відоме своїм напруженим трафіком, але того дня кілька факторів зійшлися в одну критичну точку. По-перше, на дорозі опинилася величезна кількість вантажівок, що перевозили сировину для будівельних проєктів. По-друге, дорожні роботи суттєво звузили проїжджу частину, зменшивши її пропускну здатність. Довершила картину неймовірна літня спека, яка змушувала водіїв робити складний вибір: вимкнути двигун для економії пального або залишити його працювати заради кондиціонера.
Поступово рух сповільнювався, доки не зупинився повністю. Затор розростався з кожною годиною, і зрештою його довжина сягнула неймовірних 100 кілометрів. Хоча автомобілі все ще рухалися, але з черепашачою швидкістю — близько одного кілометра на день. Це означає, що хоча не всі водії були замкнені в пастці протягом усіх 12 діб, багато хто провів на розпеченій трасі до п’яти днів поспіль. Уявіть собі ситуацію: майже два тижні в автомобілі, без доступу до нормальної їжі, води та елементарних санітарних умов.
Людський організм має свої межі, і першою критичною потребою стала вода. Запаси, які водії мали при собі, швидко закінчилися. Голод також давав про себе знати. У відповідь на кризову ситуацію виникла спонтанна придорожня економіка. Місцеві жителі на велосипедах і мопедах почали пробиратися між рядами нерухомих автомобілів, пропонуючи воду, локшину швидкого приготування та інші продукти. Звісно, ціни були захмарними. Наприклад, пляшка води, яка зазвичай коштувала один юань, продавалася за п’ятнадцять. Але коли альтернативою є ризик зневоднення, вибір стає очевидним.
Не менш гострою проблемою стала гігієна. За відсутності туалетів узбіччя дороги швидко перетворилося на вбиральню просто неба. Спека лише погіршувала ситуацію, створюючи нестерпні умови для людей, замкнених у своїх автомобілях. Це був справжній тест на стійкість, де прості людські потреби перетворилися на розкіш.
Повністю розв’язати проблему вдалося лише через 12 днів, коли дорожні роботи завершилися, і рух поступово відновився. Цей інцидент став яскравим нагадуванням про крихкість сучасних транспортних систем та про те, як швидко звичний комфорт може перетворитися на боротьбу за виживання. Після такої історії будь-який міський затор здаватиметься лише незначною незручністю.
