Кількість трагічних випадків на дорогах невпинно зростала разом із поширенням автомобілів на початку 20-го століття. І хоча такі загальні правила, як обмеження швидкості та світлофори, зробили водіння безпечнішим, справжній прорив у автомобільній безпеці стався завдяки винаходу ременів безпеки та подушок безпеки. Сьогодні, коли існують сучасні функції, що допомагають запобігати аваріям – наприклад, допоміжне керування, попередження про сліпі зони та електронна система контролю стійкості – ремені безпеки та подушки безпеки все ще залишаються вашою останньою лінією захисту під час зіткнення, нагадує Автопілот.
Подушки безпеки вражають своєю здатністю розгортатися до повнорозмірної подушки протягом мілісекунд після виявлення потенційної аварії. За даними Національної адміністрації безпеки дорожнього руху США, подушки безпеки спрацьовують у разі зіткнення середньої або сильної сили, пише SlashGear. Це приблизно еквівалентно удару в нерухому перешкоду (наприклад, стіну) на швидкості 13-22 км/год) або зіткненню з нерухомим автомобілем на швидкості 26-45 км/год. Важливо, щоб подушки безпеки надувалися лише у серйозних аваріях, адже це одноразові вироби, які потребують дорогої заміни після спрацювання. Розуміння, як подушки безпеки приймають це рятівне рішення за частки секунди з такою точністю, є ключовим для кожного водія.
Наука, що стоїть за подушками безпеки, неймовірна. Спочатку датчики подушок безпеки визначають, чи є удар значним. Якщо так, датчик запускає хімічну реакцію, яка утворює газ для надування подушки безпеки. Після надування газ повільно виходить з подушки безпеки, поглинаючи імпульс тіла пасажира. Тут варто зазначити, що ремені безпеки відіграють величезну роль у тому, щоб подушки безпеки могли поступово поглинати імпульс пасажира. Цей багатоетапний процес має відбуватися автоматично та протягом мілісекунд після зіткнення, щоб бути ефективним.
Розробка такої швидкодіючої автономної системи безпеки була величезним викликом, починаючи з 1950-х років. Ранні системи використовували пружинні датчики та стиснене повітря для надування подушок безпеки, проте вони були повільними та неточними. Справжній прорив стався, коли інженер Аллен К. Брід розробив удосконалений датчик на основі кульки та використав азид натрію для надування подушок безпеки. У конструкції Бріда сталева кулька, утримувана на місці сильними магнітами, відривалася у разі зіткнення, викликаючи реакцію, яка за частку секунди утворювала кілька літрів газоподібного азоту. Проте, цей датчик іноді міг давати збій у безпечних ситуаціях, наприклад, при проїзді по вибоїнах або лежачих поліцейських.
Сучасні автомобілі тепер використовують датчики на основі MEMS (мікроелектромеханічні системи), які значно краще виявляють зіткнення, мінімізуючи випадкові спрацювання. Більше того, хімічну сполуку азид натрію було замінено безпечнішим гуанідину нітратом, що робить сучасні подушки безпеки набагато безпечнішими та надійнішими, ніж їхні попередники. Розуміння цих механізмів допомагає кожному водію усвідомити складність та важливість систем безпеки в сучасному автомобілі.
Раніше Автопілот розповів, що більше “зʼїдає” палива – їзда з відкритими вікнами чи з увімкненим кондиціонером.
