З поширенням електромобілів все більше людей помічають несподіваний побічний ефект: поїздки в них частіше викликають нудоту та закачування, ніж у традиційних авто з двигунами внутрішнього згоряння. Це явище, відоме як кінетоз, отримало наукове пояснення, яке розкриває, чому передові технології можуть створювати дискомфорт для нашого вестибулярного апарату, інформує Автопілот з посиланням на The Drive.
Основою будь-якого закачування є сенсорний конфлікт. Наш мозок отримує суперечливі сигнали від різних органів чуття. Очі бачать рух, наприклад, пейзаж за вікном, а внутрішнє вухо, що відповідає за рівновагу, фіксує прискорення та зміни положення тіла. Коли ці сигнали не збігаються, мозок інтерпретує це як можливе отруєння і запускає захисну реакцію — нудоту, слабкість та запаморочення.
У звичайному автомобілі робота двигуна створює постійний фон із вібрацій та шуму. Ці ледь помітні подразники слугують для мозку додатковими підказками, які допомагають йому підготуватися до майбутнього руху. Ви чуєте, як наростають оберти двигуна, і інстинктивно розумієте, що зараз буде прискорення. Електромобілі ж практично безшумні, що позбавляє мозок цих важливих попереджувальних сигналів, створюючи ефект несподіванки.
Головною особливістю електрокарів є миттєвий доступ до максимального крутного моменту. Це забезпечує неймовірно стрімкий та водночас плавний розгін, але саме ця плавність і стає проблемою. Рух починається настільки раптово і беззвучно, що вестибулярний апарат пасажира не встигає адаптуватися. Мозок отримує потужний сигнал про прискорення від внутрішнього вуха, але візуально та на слух нічого не віщувало такого різкого ривка.
Ще одним значущим фактором є система рекуперативного гальмування, яка дозволяє керувати автомобілем практично однією педаллю. Коли водій відпускає педаль акселератора, машина починає активно сповільнюватися, перетворюючи кінетичну енергію на електричну. Для пасажира, який не контролює процес, такі часті та іноді різкі уповільнення можуть бути непередбачуваними, створюючи постійні мікроцикли прискорення та гальмування, що ще більше посилює сенсорний дисонанс.
Свою роль відіграє і конструкція підвіски. Через важкі батареї, розташовані в підлозі, електромобілі мають низький центр ваги та часто більш жорстку підвіску для компенсації маси. Це змінює характер бічних кренів та вертикальних коливань, роблячи рухи менш звичними для тіла. На додачу, великі центральні дисплеї спонукають пасажирів відволікатися від дороги, що є класичним тригером кінетозу, коли очі сфокусовані на нерухомому об’єкті всередині рухомого простору.
На щастя, до цього дискомфорту можна пристосуватися. Водіям електромобілів радять налаштовувати плавніший режим розгону та гальмування, якщо це можливо, та керувати більш передбачувано. Пасажирам же варто намагатися дивитися на дорогу вперед, на нерухому точку на горизонті, а не в екран смартфона чи бічне вікно. Регулярні поїздки також допомагають мозку адаптуватися до нових відчуттів, поступово зменшуючи дискомфорт.
