«Червоний — стій, зелений — іди». Це універсальний код, що закладений у нашу свідомість і зрозумілий інстинктивно, незалежно від мови чи культури. Але, як це часто буває, є виняток — Японія. У цій країні, відомій своїми унікальними традиціями, існують особливі стосунки із зеленим кольором, що найяскравіше проявляється у дивному синьо-зеленому відтінку деяких її світлофорів, пише Автопілот.
Варто зазначити, що більшість світлофорів у Японії все ж дотримуються звичної для нас триколірної схеми. Глобальний стандарт — червоний, жовтий, зелений — був закріплений у Віденській конвенції про дорожні знаки і сигнали 1968 року. Проте Японія, як і, до речі, США, цю конвенцію так і не ратифікувала. Саме тому дорожні знаки та правила в Країні вранішнього сонця можуть суттєво відрізнятися від міжнародних, що часто спантеличує туристів. І найпомітнішим відхиленням є саме колір сигналу, що дозволяє рух.
Причина цієї незвичайної особливості сягає корінням у глибини японської мови. У класичній японській мові існувало одне слово — «ао» (青), яке використовувалося для позначення і синього, і зеленого кольорів. У давнину японці просто не бачили потреби чітко розмежовувати ці кольори, вважаючи їх варіаціями одного відтінку. Це можна порівняти з тим, як в українській мові ми використовуємо слово «блакитний» для опису цілої гами відтінків, від небесного до насиченого.
Зображення: Take Photo/Shutterstock.com
Хоча в сучасній японській мові існує окреме слово для зеленого — «мідорі» (緑), стара звичка виявилася надзвичайно стійкою. Навіть сьогодні японці в розмовній мові часто називають зелене світло світлофора словом «ао», тобто «синій». Те саме стосується й інших контекстів: наприклад, про зелене яблуко можуть сказати «аорінго» («синє яблуко»), а про вкриті зеленню гори — «аояма» («сині гори»).
Ця розмита межа між синім та зеленим з часом стала предметом культурної гордості. Коли у 1973 році уряд Японії встановлював офіційні стандарти для світлофорів, він пішов назустріч традиції. Було ухвалено рішення використовувати для сигналу «йди» насичений синьо-зелений відтінок, тобто найтемніший і найближчий до синього варіант зеленого кольору. На старих світлофорах цей сигнал може виглядати ще більш синім або бірюзовим для очей іноземця.
Насправді, ця межа між кольорами є суб’єктивною для всіх людей. Існує навіть популярний онлайн-тест, який показує, наскільки по-різному люди у всьому світі визначають, де закінчується зелений і починається синій.
Таким чином, незвичайні світлофори в Японії — це яскравий приклад того, як глибоко мова, історія та культурна ідентичність можуть впливати на такі, здавалося б, універсальні та суто технічні аспекти повсякденного життя.
Читайте також, яка кнопка допоможе витрачати менше пального влітку.
