Уявіть, на дворі 1975 рік, і ви щойно стали власником новенького Chevrolet Monza з опціональним V8 об’ємом 262 кубічних дюйми. Двигун видає скромні 115 кінських сил, що далеко від потужності агрегатів GM минулих років, але ви заспокоюєте себе думками про економію пального та нові екологічні стандарти. Здавалося б, принаймні обслуговування має бути простим, чи не так? На жаль, це була велика помилка, інформує Автопілот з посиланням на Jalopnik.
Середина 1970-х стала справжнім випробуванням для автомобільної промисловості. Нові федеральні норми безпеки вимагали встановлення бамперів, що витримують зіткнення на швидкості до 5 миль на годину. Водночас суворе дотримання «Закону про чисте повітря» 1970 року змусило автовиробників удвічі скоротити шкідливі викиди до 1975 року. Усе це відбувалося на тлі енергетичної кризи, яка призвела до стрімкого зростання цін на бензин та запровадження корпоративних стандартів економії пального (CAFE).
Для найновішої моделі Chevrolet ці виклики стали критичними. З самого початку розробки Monza планувалося, що автомобіль оснащуватиметься інноваційним роторним двигуном Ванкеля. Проте в першій половині 1974 року, за лічені місяці до старту виробництва, стало очевидно, що цей агрегат не зможе відповідати тогочасним екологічним та іншим стандартам. Проєкт спочатку призупинили, а згодом і повністю скасували.
Інженерам довелося в екстреному порядку переробляти конструкцію Monza для встановлення традиційних силових установок GM. Серед варіантів були чотирициліндровий двигун від Chevrolet Vega, V6 від Buick та новий для 1975 року V8 об’ємом 4.2 літра — найменший з лінійки «смол-блоків». Та навіть попри свої компактні розміри, він виявився занадто великим для моторного відсіку, який спочатку проєктувався під зовсім інший тип двигуна.
Що спільного між Ferrari 355 та Chevrolet Monza V8? Необхідність демонтажу двигуна для виконання базового технічного обслуговування. Приблизно через п’ять місяців після початку продажів, стаття Associated Press, опублікована в New York Times, висвітлила серйозний недолік хетчбека: для заміни однієї свічки запалювання доводилося піднімати весь двигун. Представник GM пояснив, що свічка третього циліндра розташовувалася надто близько до рульової колонки, що унеможливлювало її заміну без підйому двигуна на пів дюйма.
У компанії стверджували, що під час випробувань на полігоні такої проблеми не виникало, і списали все на «виробниче відхилення». Хоча оригінальні свічки мали ресурс у 22,500 миль, офіційна процедура їх заміни від GM виглядала абсурдно. Механіку потрібно було підняти автомобіль, щоб послабити кріплення двигуна, потім опустити машину і за допомогою спеціального підйомника підняти двигун. Лише після цього з’являвся доступ до проблемної свічки. По завершенні всі дії потрібно було виконати у зворотному порядку.
Норматив часу на цю операцію в дилерському центрі становив 1,3 години. За цей час механік мав також замінити решту сім свічок, доступ до яких був значно простішим. Для порівняння, на інших моделях GM з V8 на заміну всіх свічок відводилося від 36 до 48 хвилин. Це означає, що у механіків було близько 30 додаткових хвилин лише на те, щоб підняти двигун Monza, замінити одну деталь і повернути все на місце. Тож, хоча дизайн Monza, що випускався до 1980 року, і був натхненний стилістикою Ferrari, схоже, GM не прагнула задавати тренди в складності обслуговування.
Підписуйся на наш Telegram-канал